Світлана Романко, засновниця та виконавча директорка Razom We Stand та Петрас Катінас, енергетичний аналітик Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA)
Незважаючи на триваючу війну в Україні та широкомасштабні санкції проти Кремля, імпорт російського скрапленого природного газу (СПГ) до Німеччини залишається тривожною реальністю, яка має змінитися.
Протягом багатьох років Німеччина була провідною європейською економікою, яка сильно залежала від імпорту енергоносіїв. Незважаючи на війну проти України та серйозні санкції, запроваджені проти Кремля, країна продовжує купувати російське викопне паливо, в тому числі СПГ. Хоча її залежність від російського СПГ зменшилася до 4-6% від загального споживання, це все ще призводить до значних фінансових потоків до Росії, опосередковано фінансуючи військовий бюджет Путіна і фінасуючи бомби, які безперервно скидаються на українські міста.
У період з 16 травня 2023 року по 16 травня 2024 року Німеччина імпортувала російські нафтопродукти через турецькі нафтопереробні заводи на суму 182,4 млн євро. У 2023 році Європа імпортувала загалом 18,5 мільярда кубометрів російського СПГ, значна частина якого потрапила до Німеччини через сусідні країни, такі як Бельгія, Франція та Нідерланди. За оцінками дослідників, до 6% газу, що використовується в Німеччині, близько 55 ТВт-год, може надходити з Росії непрямими маршрутами, що ускладнює відстеження його походження.
Хоча розділення цих молекул є технічно складним, Німеччина створила LNG-термінали, здатні імпортувати частину цього обсягу з альтернативних джерел, ефективно запобігаючи потраплянню російського газу в систему. Ці термінали можуть ефективно зупинити надходження російського газу в країну і запобігти економічним втратам.
Станом на 2024 рік Кремль заробив понад 194 мільярди євро на експорті викопного палива до європейських країн, з початку повномасштабного вторгнення. Дані CREA показують, що у 2022 році Німеччина заплатила Росії близько 15,8 млрд євро за газ і ще 14,5 млрд євро за нафту. З моменту повномасштабного вторгнення Німеччина заплатила 32,5 млрд євро за російське вугілля, трубопровідний газ і нафту. Хоча прямі закупівлі російського викопного палива припинилися у квітні 2024 року, непрямий імпорт продовжується.
Більшість російського СПГ, що імпортується Німеччиною, надходить з трьох основних терміналів – Ямал, Портова і Висоцьк. Ямал є найбільшим, з потужністю зрідження 17,44 мільйона тонн на рік. Інші два термінали мають значно менші потужності – Портова виробляє 1,5 млн тонн на рік, а Висоцьк – 0,66 млн тонн. Ці термінали залишаються критично важливими для постачання російського СПГ до Європи, незважаючи на санкції.
Хоча Німеччина публічно пообіцяла припинити імпорт російського СПГ, газ все ще надходить до країни через транзитні термінали в сусідніх країнах, що ускладнює повну заборону російського палива. Споживачі та державні органи часто не можуть точно відстежити походження газу, що надходить до газотранспортних мереж Німеччини. Однак дослідження показують, що такої заборони можна досягти.
Залучення державних компаній, таких як SEFE, додає ще один рівень складності. Займаючись переважно торгівлею та зберіганням газу, SEFE уклала кілька довгострокових контрактів на постачання викопного газу, в тому числі з російськими компаніями. Враховуючи статус державної компанії, Німеччина має забезпечити, щоб SEFE та інші компанії взагалі уникали будь-яких операцій з російським газом.
За даними Німецького інституту економічних досліджень (DIW), навіть якщо попит на газ залишиться високим до 2030 року, Німеччина та ЄС можуть повністю відмовитися від російського газу, збільшивши виробництво відновлюваної енергії та енергоефективність, одночасно забезпечуючи імпорт СПГ з таких країн, як Катар, США та Австралія.
Уряд Німеччини вже активно працює над зменшенням залежності від викопного палива. До кінця 2023 року 65% чистого виробництва електроенергії в Німеччині було забезпечено за рахунок відновлюваних джерел енергії. Цей прогрес демонструє, що країна має всі засоби, необхідні для повного ембарго на російські енергоресурси, включаючи скраплений природний газ.
Занепокоєння щодо енергетичної безпеки та зростання тарифів перешкоджають повній забороні, але аналітики DIW стверджують, що ці занепокоєння є недоречними. У разі повної заборони російського газу країна може задовольнити свої потреби за рахунок альтернативних джерел СПГ та імпорту новими трубопроводами, в тому числі з Норвегії чи інших країн. Крім того, скорочення попиту на газ завдяки впровадженню енергоефективних технологій, м’якшій зимі та поступовому переходу на “зелену” енергетику означає, що Німеччина більше не залежить від російського газу.
Минула залежність Німеччини від російського газу була зумовлена довгостроковими енергетичними угодами, укладеними до початку війни в Україні. До 2021 року Німеччина імпортувала понад 55% газу з Росії, переважно через такі трубопроводи, як “Північний потік”. Після запровадження санкцій і припинення постачання газу трубопроводами країна була змушена шукати альтернативні джерела. Як наслідок, частка російського газу в загальному енергетичному балансі Німеччини значно зменшилася і зараз становить лише кілька відсотків, що вказує на можливість повної відмови від нього.
Окрім економічних міркувань, Німеччина також має політичні мотиви для припинення енергетичної співпраці з Росією. Постійні загрози з боку російських шпигунських і диверсійних груп, які здійснюють напади на критично важливу інфраструктуру країни, а також втручання у вибори збільшують тиск на уряд, змушуючи його до рішучих дій. Російські атаки на військові бази, системи водопостачання та інші ключові об’єкти в Німеччині становлять пряму загрозу національній безпеці. Водночас країна продовжує фінансувати сили, які стоять за цими атаками, продовжуючи імпортувати російський скраплений газ.
Німеччина та Європейський Союз вже готові до цієї зими: газосховища заповнені більш ніж на 95%. Заборона Німеччини на імпорт російського СПГ може бути здійснена до кінця 2024 року і має важливе значення для забезпечення національної безпеки та підтримки міжнародних зусиль, спрямованих на припинення війни в Україні. Фінансування війни Росії через імпорт енергоносіїв ставить Німеччину на роздоріжжя, змушуючи країну обирати між короткостроковими економічними вигодами та довгостроковими стратегічними цілями.
Ми не повинні допустити, щоб європейські гроші продовжували фінансувати руйнування України і цю, здавалося б, нескінченну втрату людських життів. Німеччина повинна діяти рішуче, щоб усунути свою залежність від російського СПГ і допомогти побудувати більш стабільне і безпечне майбутнє для Європи.
Світлана Романко – засновниця та виконавча директорка української неурядової організації Razom We Stand. Петрас Катінас – аналітик з питань енергетики в аналітичному центрі “Центр досліджень енергетики та чистого повітря“ (CREA).
Ця стаття була спочатку опублікована німецькою мовою у виданні Tagesspiegel.
