Лише близько 5% проаналізованих українських дозволів на видобуток стосуються промислових мінералів, металів та критично важливих мінералів, тоді як термін дії майже 500 дозволів закінчується до кінця 2027 року
Через кілька днів після того, як Американсько-український фонд інвестицій у відновлення (URIF) затвердив свій найбільший на сьогодні інвестиційний пакет, у новому звіті Razom We Stand, «Між війною та видобутком: мінерали для енергетичної трансформації України та випробування системи управління», зазначається, що значна частина мінеральних багатств України досі залишається лише потенціалом, а не реальним видобутком, і що саме система управління, а не геологія, визначить, чи принесуть інвестиції користь Україні, її партнерам та енергетичній трансформації Європи.
2 жовтня Міністерство економіки України оголосило, що URIF виділить понад 60 мільйонів доларів, що, як очікується, дозволить залучити до 850 мільйонів доларів додаткового капіталу. Його компонент, присвячений корисним копалинам – платформа, створена спільно з BGV Group Management, – сформує портфель гірничодобувних проєктів на початковій стадії, спочатку зосередившись на рідкісноземельних елементах, берилії та цирконії. У звіті зазначається, що рідкісні землі та берилій в Україні здебільшого залишаються на стадії розвідки або раннього розвитку.
Аналіз «Razom We Stand» щодо загальнодоступних даних про українські дозволи показав, що з 2 070 проаналізованих дозволів на видобуток лише близько 5% стосуються промислових мінералів, металів та критично важливих мінералів, тоді як на будівельні матеріали та облицювальний камінь припадає близько 61 %.
Найяскравіше розрив між геологічними даними та комерційною реальністю простежується на прикладі графіту: виявлено вісім великих родовищ, але наразі видобуток ведеться лише на одному з них, а комерційного видобутку літію в Україні ще немає.
Водночас у 2026 році закінчується термін дії 352 дозволів на видобуток, а у 2027 році – ще 146, що становить майже чверть від загальної кількості, що стане негайним випробуванням для прозорості ліцензування, регуляторного потенціалу та публічної підзвітності.
Україна не починає з нуля. Вона отримала «високу» оцінку – 85,5 балів – під час валідації ІПВГ 2025 року та запровадила цифрове ліцензування й розкриття інформації про бенефіціарних власників.
Однак у звіті зазначається, що головним викликом зараз є реалізація цих заходів: прискорення інвестицій та видачі дозволів має супроводжуватися прозорістю власності, надійними заходами охорони довкілля та значущою участю громад. У звіті також стверджується, що можливості України полягають не лише в експорті сировини, а й у внутрішній переробці та високотехнологічній промисловості, пов’язаній із більш диверсифікованими європейськими ланцюгами постачання.
Автор звіту Хав’єр Касас зазначив:
«Партнерство України у сфері критично важливих мінералів переходить від угод до інвестицій. Тепер настає випробування на впровадження. У міру того, як партнерство переходить від угод до реальних проєктів, прозорість, підзвітність та відповідальне управління стають ще важливішими. Питання тепер конкретні: які проєкти отримають інвестиції, хто є їхніми власниками та хто в кінцевому підсумку отримає від них вигоду, і як до цього процесу долучатимуться громади, на які це вплине?»
Організація «Razom We Stand» стежитиме за цим переходом за допомогою свого інструменту «U.S.–Ukraine Minerals Deal Tracker», який відстежує, як зобов’язання перетворюються на фінансування та проєкти, а також складає карту власників і контролерів українських гірничодобувних компаній та проводить дослідження на прикладі місцевих громад, що документує вплив видобутку на місцевості.
